Організація екологічної стежини

Наша планета є нашим домом. Але чомусь ми – ті, що вимивають вікна у своїх домівках до блиску, натирають підлогу, виносять сміття, бережуть меблі та інші предмети свого комфортного побуту, не дбаємо про свій блакитний дім. Хіба ми не розуміємо, що чистота і здоров’я довкілля напряму пов’язані з нашим існуванням? Чи кожен з нас впевнений, що на наш вік всього вистачить, а після нас хоч потоп?! А що будуть робити наші діти і онуки, хіба ми не бажаємо їм добра? Та й чи вистачить природних ресурсів нам? Вода, повітря, рослинний і тваринний світ – чи такі вони, як були якийсь десяток років тому і чи не змінились їхні чисельність та обсяг? В контексті цього є дуже важливим формування екологічної культури наших дітей, розуміння взаємозв’язків у природі. На мій погляд, найкраще це можна реалізувати в практичній діяльності в природному середовищі. Прикладом такої діяльності є робота над проектом «Екологічна стежка».

Проект «Екологічна стежка» націлений на впровадження і розвиток варіативних форм роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Для здійснення освітньо-виховної роботи в школі є ділянка з великою кількістю різноманітних природних об’єктів.

Завдання проекту

• Розширювати уявлення про рослини..
• Розвивати пізнавальний інтерес.
• Формувати практичні вміння щодо створення умов для вирощування рослин.
• Визначати стадії зростання садових, лісових і польових культур і ролі людини у їх вирощуванні.
• Дати уявлення про те, що рослини – живі істоти, причому дуже крихкі.
• Сформувати пізнавальний інтерес до світу рослин.
• Включати батьків у процес екологічного виховання дітей.

Плановані результати.

• Залучення батьків в освітній, виховний і трудовий процеси.
• Розширення кругозору.
• Формування позитивної спрямованості ставлення до природи, дослідницької та трудової діяльності.
• Відчуття задоволеності від спільної діяльності учнів, батьків та вчителів.
• В ході колективної діяльності продуктивно взаємодіяти, слухати один одного і в соціально прийнятній формі висловлювати своє ставлення до пропозицій.
• Згуртування дітей, батьків та вчителів.

Форми і методи роботи з дітьми

• Співпраця дитини з дорослими в розвиваючих заняттях
• Ігрова форма занять
• Ознайомлення з художньою літературою
• Виставка малюнків та поробок
• Ділова гра
• Наочна пропаганда
• Ранки, вікторини, КВК
• Екскурсії, спостереження
• Самостійна учнівська діяльність
• Ігри: дидактичні, словесні, настільні, змагання

План реалізації проекту:

Об’єкт дослідження: пізнавальний інтерес учнів до рослин і тварин

Тема: Екологічна стежка в школі

Мета:Створення умов для розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів, мислення, уяви, дрібної моторики і трудових навичок

Тип проекту:дослідницький, пізнавально-творчий.

Учасники проекту:учні, батьки, педагоги;

Терміни реалізації: 3 місяці;

Проблема: формування в учнів початкової школи екологічного виховання

Попередня робота

• Підібрати методичну, науково – популярну літературу, ілюстративний матеріал по даній темі;
• Організаційні: діяльність педагогів і учнів регулюється у відповідності з змістом навчально-виховної роботи у початковій школі
• Інформаційні: дитяча художня література, ресурси Інтернету, стендовий матеріал, взаємодія учасників даного проекту.
• Матеріально-технічне забезпечення: відео, аудіо, фотоапаратура, комп’ютер, технічний інвентар.

Етапи проекту

Перший етап – підготовчий

• Підготовка до реалізації проекту.
• Формування стійкого інтересу до тематики проекту.
• Актуалізація теми для батьків, зацікавленість ідеєю учнів.
• Підготовка природного матеріалу для діяльності учнів

Другий етап – основний.

Формування партнерської діяльності вчителів та учнів, де діти отримують можливість проявити власну дослідницьку активність, визначити причинно-наслідкові зв’язки.

Третій етап – заключний.

Третій етап проекту полягає в тому, щоб визначити з дітьми різноманітні видові точки екологічної стежини  і досліджувати їх

Що ж таке, власне, екологічна стежка?

Екологічна стежка – одна із сучасних форм виховання та освіти дітей – робота в екологічно значимому просторі, на освітньому маршруті, що проходить через різні природні об’єкти. Знайомлячись з природою, особливостями природного ландшафту, діти і дорослі розширюють свій кругозір, практикуються в орієнтуванні. Екологічна стежка дає можливість побачити об’єкт в різні відрізки часу.

У ході роботи на екологічній стежці учні отримують загальні уявлення про об’єкти, явища, взаємозв’язки в живій природі, формують практичні 6 навички перебування в природних умовах, опановують методику ведення польових досліджень, вчаться обробляти й оформляти одержані результати

Навчальна екологічна стежка — це ще одна можливість для глибшого вивчення природи рідного краю, пізнання її таємниць. Її зупинки — місця для організації уроків та екскурсій з природознавства. Доцільно давати учням можливість допомагати вчителям проводити екскурсії, самостійно добирати матеріал для розповідей. Така інформація краще запам’ятовується екскурсантами. Також навчальна стежка дає багатий матеріал для пошукової та дослідницької роботи.

Екологічна стежка — це польова екологічна практика, яка надає можливість узагальнити набуті під час навчального процесу знання, поглибити їх, унаочнити, спостерігаючи в природі за живими об’єктами протягом року. Робота на екологічній стежці посилює контакт учнів із природою.

Мета і завдання екологічної стежки

Екологічна стежка створюється з метою проведення навчальної і пропагандистської роботи з питань охорони природи, створення умов для виховання екологічно грамотної поведінки людини в навколишньому середовищі. Це своєрідна лабораторія в природних умовах. Навчальна екологічна стежка розрахована на такі категорії відвідувачів: педагогів і вихователів, студентів навчальних закладів усіх рівнів акредитації, дітей старших груп дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, а також на відпочивальників.

Мета і завдання екологічної стежки

Екологічна стежка створюється з метою проведення навчальної і пропагандистської роботи з питань охорони природи, створення умов для виховання екологічно грамотної поведінки людини в навколишньому середовищі. Це своєрідна лабораторія в природних умовах.

Як створити навчальну екологічну стежку

• Вибрати маршрут, що має естетичну виразність ландшафту (тривалість екскурсій — до 3-х годин);
• Подбати про доступність маршруту;
• Обладнати стежку інформаційними знаками та щитами;
• Отримати офіційний документ (паспорт) від землекористувача тієї території, по якій і пролягатиме маршрут екостежини;
• Скласти великомасштабну картосхему із позначеним на ній цікавих екскурсійних об’єктів;
• Розробити еколого-культурні, інформаційно- просвітницькі практичні природоохоронні заходи, які будуть організовані на маршруті екостежини.

Добираючи маршрут екологічної стежки, доцільно враховувати такі умови:

1) доступність маршруту для відвідувачів (відстань від населеного пункту, зручність транспортного зв’язку);

2) естетичну виразність ландшафту.

Визначаючи загальну довжину екологічної стежки, слід взяти до уваги, що середня тривалість однієї екскурсії для старшокласників і дорослих має становити 2-2,5 години. Цьому буде відповідати обладнаний маршрут, протяжність якого становить близько двох кілометрів. Проте в кожному випадку тривалість екскурсії буде залежати від складу групи. Для дітей молодшого віку проводять екскурсії тривалістю 40-50 хв. З дітьми можна проходити по всьому маршруту, але у вивчення включати не всі екскурсійні об’єкти.

Екскурсійні об’єкти

Важливою особливістю екологічної стежки є її інформативність. Умовно її можна поділити на пізнавальну, навчальну і вступну. Вона повинна впливати на емоції, інтелект і волю відвідувача. 10 Кожному виду інформації відповідають певні об’єкти на маршруті стежки. Так, до об’єктів природи екскурсоводи привертають увагу гуртківців, повідомляючи пізнавальну інформацію. Це види рослин, тварин, форми рельєфу, ґрунти, гірські породи та інші елементи живої та неживої природи. Важливе значення у підвищенні екологічної освіти відвідувачів стежки має їхнє ознайомлення із законами живої природи, життям у навколишньому середовищі.

Носіями інформації на стежці є спеціально встановлені інформаційні щити і знаки, їх виготовляють з дощок (краще хвойних порід) завтовшки 4-5 см. Тексти, малюнки і символи вирізу- ють або випалюють, потім дошки покривають масляним лаком і встановлюють на декоративно оформлених стовпах, розташованих на відстані 100- 150 м один від одного. Вони допомагають організувати рух відвідувачів по заданому маршруту і слугують джерелом інформації під час самостійного проходження стежкою. На стежці використовують такі типи інформаційних текстів і знаків: загальний покажчик і схему стежки, перелік правил поведінки і норм, характеристику місцевих видів природокористування, гасла і заклики, відомості про пам’ятки природи і культури, розташування зон стежки, поетичні тексти, інформацію про справи мо- лоді у вирішенні місцевих екологічних проблем тощо. Важливо, щоб тексти для інформаційних щитів розробляли самі школярі.

Обладнання екологічної стежки

Обладнання екологічної стежки починається з прокладання на місцевості маршруту стежки і складання великомасштабної картосхеми. Доцільно провести обстеження місцевості вздовж маршруту в радіусі 50 м, щоб виявити і картувати цікаві екс- курсійні об’єкти або зробити нотатки для їх наступного створення. Після виготовлення картосхеми на один з екземплярів наносять позначення всіх об’єктів екскурсій, що є на місцевості. На першому екземплярі позначають такі об’єкти, які планується створити в ході обладнання стежки.

Доцільно, щоб упродовж маршруту учні виконували різноманітні корисні справи природоохоронного характеру. Для цього можна порекомендувати створити мікрозаповідники для птахів. Низку об’єктів школярі можуть створити власними руками, вписавши їх у ландшафт, що оточує стежку. Одним із завдань екологічного виховання є формування дбайливого ставлення до природи, збереження лікарських, рідкісних і зникаючих видів рослин. На стежці школярі можуть закласти в зоні маршруту серію ботанічних ділянок. На них, з урахуванням екологічних вимог, можна висадити лікарські рослини, рідкісні або зникаючі види флори, характерні для даної місцевості.

Ігри на природі

Ігри безпосередньо пов’язані з екскурсіями та відвідуванням екологічних стежок і можуть бути складовою частиною цих заходів. Вони повинні розвивати любов до живого (рослин, тварин, птахів), сприяти їх розпізнаванню і запам’ятовуванню. Ігри можуть бути побудовані у вигляді поперемінного вгадування назв рослин за листками та запахом; тварин — за слідами, норами; птахів — за гніздами. Можна, об’єднавшись у групи, поперемінно називати об’єкти природи, що оточують екскурсантів. Гра може бути побудована у формі відповідей на запитання «Що тут росте і хто тут мешкає?», а також у формі вікторини.

Екологічні казки

Екологічні казки — це новий, але водночас уже доволі популярний спосіб природоохоронної пропаганди, розрахований на специфічну аудиторію — дошкільників і молодших школярів. Ідея створення казок не нова. Але поки що недооцінюється застосування цього літературного жанру в природоохоронній пропаганді та екологічному вихованні. При створенні екологічних казок необхідно насамперед враховувати специфіку дитячого віку. У цих казках рослини, дерева, гори, тварини розмовляють, здійснюють погані й хороші вчинки, які викликають у маленьких читачів співчуття, гнів, ніжність.

Організація екологічних суботників

Сучасна практика природоохоронної роботи створила цікаву форму пропаганди — екологічні суботники, важливе значення яких полягає не лише у виконанні конкретної роботи, а й у пробудженні в школярів інтересу до природи і бажання брати участь в її охороні. Організовуючи екологічні суботники, важливо дотримувати таких правил: добровільності, самодіяльності, створення святкового настрою, надання суботнику характеру народного свята (використання традицій, обрядів, звичаїв).

Організація екологічних спостережень

Щоб привернути увагу дітей до спостережень у природі, відведіть у таборі місце для календаря природи (наприклад, спеціальний стіл). Матеріал доцільно весь час змінювати. Основні об’єкти — квітучі та плодоносні в даний період рослини, подані у вигляді букетиків або окремих екземплярів. Фенологічні спостереження, які не можуть бути відображені у фіксованому вигляді, відмічають у фенокалендарі чи фенощоденнику. Можна відображати сезонні явища у вигляді фенологічного «дерева», а фенологічні спостереження (у нашому випадку літні) фіксувати у вигляді записів і розміщувати в хронологічному порядку по боках вертикального стрижня, який являє собою ніби стовбур дерева з боковими гілками. На «стовбурі» пишуть дати місяця через день: 5, 7, 9 тощо. Усі малюнки фенооб’єктів, особливо таких, як квіти, бажано розфарбовувати відповідно до їх  природного забарвлення. Однак слід уникати захоплення декоративною роботою, оскільки центром уваги дітей повинен бути зміст таблиці, дослідницька робота в умовах природи.