Вправи для уроків просто неба

Лісова педагогіка — це модно та ефективно. Навесні та на початку осені, у сонячні теплі дні навіть ті, хто не цікавляться цією методикою, раді були б провести уроки в парку, сквері чи лісі. Свіже повітря підвищує концентрацію уваги, а незвичний антураж сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

Зелені ворота

Вчитель разом із супроводжуючим за допомогою рук утворюють «лісові ворота», які відкриватимуться за правильної відповіді на запитання. Вони можуть стосуватися тієї теми або середовища, у якому відбувається прогулянка. Наприклад: «Назви трьох тварин, що мешкають на Закарпатті», «Яка гора на Закарпатті найвища?», «Як називаються природні водні середовища в нашому краї?»
Якщо лісовий гід вирішує розвинути цей захід, учасники групи утворюють пари і також вигадують питання. Група просувається ланцюжком далі через наступні окремі «ворота» після правильних відповідей. Таким чином, усі учасники зможуть утворити ворота, поставити запитання і відповісти іншим (гра трохи схожа на гру «Струмочок»). Обов’язкова умова: відстань між воротами має бути такою, щоб учасники не чули запитання і відповіді інших.

Лісові загадки

Вправа допомагає вивчити лісові рослини, які ростуть на цій території. Педагог повинен мати підготовлені заздалегідь картки з підказками: «Шукаємо рослину», відповідно до яких члени групи визначатимуть лісові рослини, знаходитимуть їх та приклеюватимуть до двосторонньої липкої стрічки. Підказки мають вказувати на морфологію рослин, вимоги до середовища проживання, а також давати цікаві факти. Зрозуміло, що для дітей бажано підготувати ці підказки у формі віршів або римованого тексту. Учасники також можуть вигадувати нові поетичні назви для рослин. Якщо прогулянка відбувається не під час цвітіння, лісовий гід готує зображення рослин на картках заздалегідь, а учасники групи поєднуватимуть підказки з картинками.
Старші учні можуть працювати з науковою літературою. Можливі варіанти гри, присвячені вивченню дерев, насіння, квітів, листків.

Караван (пересування між зупинками)

Учасники групи стають у ряд, тримають одне одного за плечі. Для кращого чуттєвого сприйняття можна окремим учасникам зав’язати очі хусточкою. Завдання полягає в тому, щоб пройти частину маршруту тихо, та запам’ятати всі звуки і запахи, які трапляються на шляху.
Додаткові запитання: Ти відчув/відчула якийсь приємний/неприємний запах під час подорожі? Ти чув/чула якийсь цікавий звук, який ніколи не чув/чула раніше?

Лісові поверхи

Вчитель представляє учасникам групи вертикальне шарування лісу, тобто розподіляє за шарами — ярусами: підземний/моховий, трав’яний, чагарниковий, деревний та рівень крони дерев. Окремі яруси група має представити положенням тіла: мох — присідання і руки на землю, трав’яні — присідання, кущові — прямі ноги, нахилитися, дерево — стояти прямо, крони — стояти з піднятими руками. Учасники групи називають у довільному порядку ярус, а інші його показують відповідним рухом. Додаткова діяльність: для старшого шкільного віку завдання можна доповнити визначенням рослин, кущів і дерев, які становлять кожен ярус. Група може повторити захід і включити до завдання різні рослини та дерева.

Клубок Екосистеми (варіант 1)

Педагог пояснює учасникам взаємозв’язок живої та неживої природи, харчові ланцюги. Усі стають у коло, кожен учасник презентує частину біотопу (дерево, струмок, повітря, тварина…) Лісовий гід дістає клубок та називає частину лісового біотопу (наприклад, «я — дерево») та взаємозалежність з іншою частиною («маю листочки»). Потім навмання кидає клубок іншому учаснику (який тепер презентує листя та має назвати наступну залежність перед тим, як кине клубок далі. Той має потрапити до кожного учасника. Утворюється певна сітка в колі, яка демонструє залежності в екосистемі. Вчитель пропонує ситуацію, коли в природі щось зникає (наприклад, дерево), і всі, хто пов’язаний з деревами, відпускають свою частинку нитки. Так учасники розуміють взаємозалежність усіх компонентів у природі.

Клубок Екосистеми (варіант 2)

Для цього варіанта не потрібні нитка чи мотузка. Учасники, оголошуючи себе частиною біотопу, «передають естафету» учаснику біля себе і беруть його за руку. Потім діти натягують коло, міцно тримаючись за руки. Коли вчитель каже, що зникає якась частина екосистеми, кілька учасників різко відпускають руки. Ті, що стояли поряд, — можуть впасти. Таким чином, діти наочно бачать взаємозалежність у природі.

Клубок Екосистеми (варіант 3)

Лісовий гід пояснює учасникам взаємозв’язок живої та неживої природи, харчові ланцюги. Усі стають у коло, кожен учасник передає клубок ниток, при цьому називає елемент живої природи. Кожен міцно тримає і натягує нитку. Утворюється павутинка, яку учні роздивляються. Діти мають дійти висновку, що в природі все взаємопов’язане. Учитель розповідає: якщо зникне хоч один елемент (опускає свою нитку), за ним зникне і інший, залежний від нього, елемент. І це призведе до екологічної катастрофи. Тож є сенс турбуватися про майбутнє природи.

Хто я

Добровольцеві з групи лісовий педагог має прикріпити ззаду на футболку зображення тварини, яка живе на цій території. Обраний доброволець має, ставлячи закриті питання, з’ясувати, яку тварину він представляє.

Хто я

Добровольцеві з групи лісовий педагог має прикріпити ззаду на футболку зображення тварини, яка живе на цій території. Обраний доброволець має, ставлячи закриті питання, з’ясувати, яку тварину він представляє.

Зворотний зв’язок та прощання

Дуже важливою частиною програми супроводу є підбиття підсумків. Лісовий гід має оцінити день з його/її точки зору і подякувати дітям за їхній активний підхід. Він/вона просить кожного з групи висловити те, що учаснику найбільше сподобалося під час прогулянки, і те, що не сподобалося, які емоції були пережиті, що запам‘яталося, що нового було отримано і т. д.. Наприкінці кожен учасник отримує невелику винагороду, яка мала б нагадувати про час, проведений на стежці.

Горобці в терні

Якщо в попередній вправі учасники називали тварин, якими вони хотіли би бути, варто цим скористатися. Лісовий гід разом з учнями виділить учасників із кращим зором, що буде необхідно для наступного заходу. Завдання учнів — знайти на виділеній частині галявини якомога більше «горобців у терні» (горобці — це дерев’яні прищіпки, розташовані на різній висоті на кущах, деревах, у траві тощо). «Горобці в терні» потрібно готувати заздалегідь.

Зустріч з деревом

Ця діяльність дозволяє дізнатися про дерева більше. Усі учасники діляться на пари. Один з пари зав’язує очі іншому та підводить його до дерева. «Сліпець» повинен ретельно вивчити дерево та якомога більше розповісти про нього своєму напарнику (інформація може буди як науковою: кора, товщина, пошкодження тощо, так і казковою). Після розповіді очі розв’язують, а той, хто слухав розповідь, має переказати її всім іншим учасникам у колі.

Знайди пару

Для цієї діяльності необхідно підготувати по парі: непрозорих ємностей (наприклад, з-під «кіндерів»), наповнених різними крупами (які виразно звучать при струшуванні), мішечків з лікарськими рослинами або прянощами, мішечків з різними предметами з лісу. Також слід взяти фрукти або овочі для куштування.

Завдання учасникам:

— індивідуально або в парах-трійках знайти пару ємностей за звуком та запахом;

— із закритими очима дістати частинку фрукта чи овочу, скуштувати та вгадати за смаком, що це;

— вгадати на дотик, що в мішечку. Усі свої відповіді учасники записують на папірцях. У кінці вчитель перевіряє, чи правильно виконано завдання.

Кажан та метелик

Лісовий гід розповідає про життя в печерах, про кажанів, їх спосіб харчування та про ехолокацію. Учасники стають у коло. Обирають двох учасників — кажанів і трьох учасників — метеликів. Кажанам зав’язують очі. Їхнє завдання — спіймати метеликів, які постійно вигукують «кажан, кажан». Діти в колі утворюють «стіну печери». Їхнє завдання: не випускати з кола ні кажанів, ні метеликів.

Джерело:

https://osvitoria.media/experience/try-uroky-prosto-neba-vid-viktoriyi-byrkovych/