Як вдосконалити шкільний дизайн у стилі НУШ

Освітній простір — це трохи більше, ніж облаштування. Його головний принцип — те, що ми бачимо в класі, має відображати події, які відбуваються, а також висвітлювати особливості школярів та вчителів, які там навчаються і навчають.

За сучасною концепцією, парти і стільці мають бути модульними, тобто такими, щоб навіть дитина могла їх легко переставляти. Адже робота в класі тепер не передбачає постійного сидіння в три ряди обличчям до дошки.

Різні види роботи вимагають постійної зміни локацій: дітям потрібно працювати в парах, у групах по 3-4-6 осіб. Тому модульні меблі мають бути достатньо легкими для пересування, а також без нахилу, щоб школярі могли, наприклад, малювати на великих ватманах.

До того ж шкільні меблі мають бути зручними та адаптованими до зросту дітей. Ідеально, якщо їх можна буде регулювати за висотою. Для школярів молодших класів доречно закупити парти трапецієвидної форми. Вони виглядають як звичайні столики на чотирьох ніжках, але їх можна легко розставляти в коло для групової роботи.

Стільці-гойдалки та подушки із шипами

Стільці теж мають бути легкими. Недарма нейропсихологи роблять акцент на тому, що в кожному класі є значна кількість дітей (до 50%), які гойдаються на стільчиках. Чудово, якщо в класах будуть спеціальні стільці на одній ніжці, на яких можна вчитися, погойдуючись, або просто кілька фітнес-м’ячів.

Якщо дитина починає гойдатися на своєму стільчику, її можна пересадити ненадовго на рухливий табурет або на м’яч, щоб вона побалансувала.

Також є спеціальні подушки із шипами, які можна стелити прямо на шкільний стілець — вони надуваються, і дитина може сидіти, трішки погойдуючись. А шипи дають відчуття тіла. Це допомагає зосередитися.

М’який килим для ранкового кола та обговорень

Сучасний освітній простір обов’язково передбачає зону, де можна постелити килим (у середньому — 2 на 3 метри, або 3 на 4 метри, якщо учнів понад 15). На ньому діти можуть сісти в коло. Адже і в НУШ, і в школах за кордоном діти починають заняття з ранкового кола, коли зустрічаються і налаштовуються на робочий день. Потім влаштовують у колі на килимі обговорення, а в кінці дня підбивають підсумки.

Також є спеціальні подушки із шипами, які можна стелити прямо на шкільний стілець — вони надуваються, і дитина може сидіти, трішки погойдуючись. А шипи дають відчуття тіла. Це допомагає зосередитися.

М’який килим для ранкового кола та обговорень

Сучасний освітній простір обов’язково передбачає зону, де можна постелити килим (у середньому — 2 на 3 метри, або 3 на 4 метри, якщо учнів понад 15). На ньому діти можуть сісти в коло. Адже і в НУШ, і в школах за кордоном діти починають заняття з ранкового кола, коли зустрічаються і налаштовуються на робочий день. Потім влаштовують у колі на килимі обговорення, а в кінці дня підбивають підсумки.

Килим краще стелити навпроти дошки: коли діти сидять на ньому в групах по 4, їм зручно розвертатись і дивитися на дошку.

---

Якщо у школи недостатньо коштів на закупівлю килима, можна придбати подушечки для всіх учнів або пледи, які складають учетверо і розкладають поряд.

---

У цьому випадку плед може стати для кожного учня своєрідним «острівцем безпеки». Якщо, наприклад, дитині хочеться заспокоїтися, усамітнитись або відчути себе в безпеці, то вона сідає на свій плед або загортається в нього.

Яйце-райце для усамітнення та перепочинку

Чудовий винахід нейропсихологів, який варто мати в класі, — кулеподібний мішок-кокон, або яйце-райце, як його ще називають. Це ефективний засіб для сенсорної інтеграції. Навіть у дорослих бувають моменти, коли хочеться відгородитися від усього світу, щоб відчути тіло і самого себе. Тоді ми на м’якому дивані загортаємося в ковдру в позі ембріона й думаємо про щось.

Протягом дня у школі в дітей теж трапляються такі періоди, тому й потрібне таке місце відпочинку та усамітнення для діток. А вчитель, обговорюючи з дітьми правила класу, каже:

«Якщо ти відчуваєш, що треба ненадовго усамітнитись і відпочити,  коли болить голова або ти засмучений чи надто стомлений, можеш це зробити в куточку усамітнення на м’якій подушці, закутавшись у плед, чи в яйці-райці».

Замість яйця-райця школа може закупити для класів великі подушки-крісла. Або придумати свою альтернативу — наприклад, велику іграшку в дитячий зріст — «Обійматор», якого можна міцно притиснути до себе. Так, ніби іграшка обіймає тебе, а ти — її.

Відкриті шафи

У відділеннях шаф у класах мають стоять методичні матеріали, книги та предмети, які діти використовують під час уроків. Школярі можуть їх спокійно взяти і так само без нагадувань поставити назад. Матеріали треба зручно розташовувати, щоб учні мали до них легкий доступ.

Не треба ховати від дітей за замком муляжі та інші наочні матеріали, адже серед молодших школярів дуже багато кінестетиків, яким треба доволі часу, щоб пізнавати через дотик.

А от предмети, які можуть становити небезпеку для дітей, слід тримати окремо.

Мультиборд — поза концепцією НУШ

Доречно, якщо дошки в класах будуть маркерними — так можна уникнути пилюки від крейди. Зараз є спеціальні плівки, які наклеюють на стіни, щоб потім там писати. Вони дуже зручні у використанні, не надто дорогі і не псують стіну. А на рік для класу однієї плівки точно вистачає.

Добре, якщо в класі додатково є дошки або фліпчарти, на яких можна магнітами прикріплювати матеріали для конкретного уроку.

Із приводу популярних нині мультимедійних дощок — це дійсно зручна річ, але дорога. У комплекті до неї треба мати комп’ютер і проектор. Діти із захопленням спостерігають за 3D-картинками. А ще більше школярам подобається самим «тачити» та перегортати пальцями об’єкти.

Однак мінус у тому, що більш ніж двоє дітей не зможуть продуктивно працювати біля такої дошки. Решта в цей час сидять і спостерігають. Такі завдання ефективніше відпрацьовувати за допомогою індивідуальних планшетів, тоді будуть залучені всі учні.

---

Тож мультиборд не підходить під стандарти НУШ, адже за її концепцією, у кожній класній активності має бути задіяна максимальна кількість учнів.

---

А для більшої наочності набагато дешевше закупити просто проекційні екрани.

Чи потрібні на стінах портрети Шевченка?

У радянській культурі був культ портрета. Мабуть, ще з тих часів існує традиція прикрашати стіни портретами діячів культури, мистецтва, політики.

У сучасному класі портрети варто змінювати згідно з тематичними зануреннями.

Наприклад, під час Шевченківських днів на стінах з’являться портрети Тараса Григоровича, а коли світ відзначатиме ювілеї Лесі Українки, Ісаака Ньютона, Альберта Ейнштейна та інших — не зайвими будуть їхні портрети в класі.

Однозначно доречно буде розмістити в класі гімн України та державну символіку.

Бібліотека в кожному класі

У кожному класі обов’язково має бути міні-бібліотека із книжками, орієнтованими на вік дітей. Так кожна дитина щодня зможе самостійно обирати саме ту книгу, яка їй до вподоби.

Важливо, щоб книгу можна було прочитати за 10-15 хвилин (для молодшої школи).

Розмістити міні-бібліотеку можна не лише у шафі, а й у великих коробках. Чудово, якщо книги будуть посортовані за темами.

Фонтанчики з питною водою

Під час уроку важливо робити перерви, щоб діти могли випити води — вона дає швидкий кисень, який надходить у мозок, отож працездатність підвищується.

У школах варто встановити фонтанчики з питною водою, кулери або закупляти пляшечки, хоча це й дорожче. Діти також можуть приносити свої пляшки, які завжди матимуть під рукою.

Базові потреби — попити води, сходити до туалету, перекусити, відпочити 5-10 хвилин, коли втомлений — мають стояти на першому місці.

Friendly-середовище формуємо разом з дітьми

Багато речей, які стануть частиною освітнього простору, школярі формують разом з учителями. Навчальне середовище має постійно змінюватися й доповнюватися протягом навчального року.

Передусім візуальний освітній простір повинен нести інформацію про учнів та вчителів. Ще до 1 вересня вчитель може підготувати кілька своїх фото з літнього відпочинку. Дітям зазвичай цікаво дізнаватися про життя викладача поза школою. Це зближує.

Так само в дітей має бути можливість показати те, що для них важливо. Наприклад, вправа «Розкажи і покажи» спрямована на те, щоб за допомогою візуальних матеріалів та малюнків дізнатись цікаву інформацію один про одного. Вчитель має визначити в класі осередки, які будуть заповнюватися візуальними розповідями діток.

Фото дітей та вчителів класу з датами днів народження можна розмістити на спеціальних стікерах на дверях класу або виділити для цього частину стіни.

Можна облаштувати в одному з кутків класу «Дошку настрою» зі списком учнів та стікерами, які діти ставлять навпроти свого прізвища зранку, а протягом дня мають можливість змінити. Якщо вчитель або однокласники бачать сумний смайлик, неодмінно запитають: «Чому тобі сумно? Чим можемо допомогти?»

Також клас має розробити правила, оформити їх на ватмані у формі коротких записів або малюнків, якщо діти ще не вміють писати. Потім ці правила розміщують у класі на видному місці.

Не слід забувати і про результати групових робіт учнів — після презентації проектів і тем ці аркуші слід прилаштувати на стінах.

Дієвою буде «Стіна слів». Краще розмістити її одразу під дошкою. Вона необхідна для того, щоб нові слова, значення та правопис яких діти не знають, були перед їхніми очима.

Де взяти кошти?

Далеко не все в руках у викладачів, однак про сучасний освітній простір у першу чергу має мріяти вчитель. Адже знаючи, що саме потрібно, він зможе залучити тих, хто відповідальний за втілення.

Вчителі шкіл, де недостатньо коштів на осучаснення освітнього простору, можуть почати дратуватися, коли мова заходить про зміни. Але навіть якщо меблі в класі старі і немає можливості їх рухати, завжди можна облаштувати візуальний простір на стінах, біля дошки.

Автор: Ірина Донська 

Поради сучасному вчителю згідно НУШ

   Сучасні діти дуже відрізняються від тих, хто навчався в першому класі до них. І тому постало питання, а саме: як навчати, виховувати цих маленьких бешкетників? Тільки лінивий не шукав шляхів виходу із подібної ситуації. Багато новітніх технологій, поглядів на сучасне навчання в інших країнах, дослідницьких питань було переглянуто не однією просвітницькою світлою головою. Але, на мій погляд, кожний вчитель, якщо він працює в школі за покликом свого серця, має свій підхід до вирішення проблеми з навчання та виховання молодого покоління. 

   З перших днів цього навчального року я намагалася встановити контакт з дітьми не нав’язуючи свої правила поведінки в школі, а прислухаючись до запропонованого контакту самими дітьми.

   Після дитячого садку дітлахи попадають у нове середовище (школу). Вони ще не знають модель поведінки в школі і тому в перші дні відбувається їх адаптація до шкільного життя. Саме в цей період вчителю треба встановити відносини з дітьми, а також їх родиною. Треба завоювати довіру, любов, показати свою відповідальність за довірений скарб сім’єю. Не відштовхуйте, вмійте вислухати, якщо треба, то і допомогти всім членам колективу. Не треба соромитися такого словосполучення як « створити шкільну класну сім’ю», де всі разом будете вирішувати проблеми, організовувати і проводити заходи, радіти кожному досягненню здобувачів освіти.

   Для досягнення цієї мети рекомендую з перших днів перебування в школі бути більше з дітьми та їх сім’єю. Виходи на природу, поїздки до зоопарку, столиці, екскурсії до музеїв, по місту - це все буде створювати атмосферу розуміння, зближення. Не забувайте вирішувати будь які питання не одноосібно, а всією родиною класу. Пам’ятайте, що вчитель тоді отримує насолоду від роботи, коли результати праці задовольняють обидві сторони процесу.

  Мої рекомендації сучасному вчителю для успішної роботи з підростаючим поколінням:

1) не поспішайте робити висновки відносно підготовки дитини до школи ( всі діти проявляють себе по-різному, вони розкривають свої здібності при певних обставинах);

2) нове покоління зразу сприймає вчителя, як свого друга і тому поспішають завірити своє відношення через обнімання та притискання ( думка дітей полягає в тому, що родина привела їх до обраної людини, якій можна довіряти. Не втрачайте цю довіру!);

3) кожна дитина має ступінь втоми, і тоді вона перестає сприймати матеріал на уроці, 

порушує порядок в класі, часто виходить з кімнати по своїх справах, заважає сусідам. Будьте спокійними! Запропонуйте такому учневі допомогти вам ( роздати зошити, книги, символи; або зробіть його відповідальним за певну ділянку роботи), відчуйте, що потрібно цій дитині саме в цей час;

4) рекомендую дітям давати відповіді на запитання сидячі за партами. Такий підхід створює атмосферу сімейної бесіди, розкутості.

5) сприймайте думку дитини навіть тоді, коли вона не співпадає з вашою. Намагайтеся через обмін твердженнями довести або спростувати висловлювання.

6) при виконанні фізкультхвилинок не робіть шикування в рядки між партами (виховання вільної людини дає право дитині самій обирати простір);

7) кожний дрібний успіх малечі пропоную підносити до супер досягнень ( вона стане почувати себе більш впевненою і з кожним кроком таких перемог буде досягати більшого);

8) надавати обов’язки здобувачам освіти за бажанням як заохочення, а не примусово. Треба враховувати потяг дитини до виконання наданої роботи.

9) поганий вчинок, зроблений дитиною, розглядати не як покарання, а побудувати розмову у вигляді бесіди, а саме: тобі самому не соромно за свій вчинок?, що спонукало тебе це зробити? Пропоную такий вид роз’яснювальної роботи: якщо задіяні дві особи, то краще їм поговорити один з одним наодинці, скріпити після примирення свої дії мирилкою.

10) рекомендую театралізувати маленькі виховні ситуації, бо саме через цей вид роботи школярі пізнають про добрі та погані вчинки, вміють висловлюватись з приводу побаченого;

11) згідно НУШ вчитель має такий інструмент впливу на свідомість дитини як « Крісло автора». Його можна використовувати і під час самооцінки дитини, вносячи корективи при обговоренні ситуацій.

12) розсадити школярів за партами – це завжди є проблемою. Ті, хто має поганий зір завжди йдуть поза конкурсом. А як бути з іншими? Все залежить від вчителя і побажань родини ( якщо в парі один одного не відволікає і не заважає). Рекомендую схему:

 а) сильний + слабкіший;

 б) симпатія + симпатія;

 в) друзі з дитячого закладу;

 г) спільні інтереси;

 д) співіснування за зодіакальними знаками.

 Якщо таке розташування дає збій, то після декількох попереджень можна поміняти місцями.

 13) групова робота завжди викликає питання: на яких уроках її краще проводити?

Спробуємо розглянути схему групи ( лідер, який знає і вміє  виконувати завдання; 1-2 дітей, які орієнтуються на лідера і частково або за підказками можуть виконувати завдання; решта групи – спостерігачі, які можливо будуть виконувати роботу в групі, а можливо і ні). На мою думку, якщо кожний член групи має персональне завдання для отримання кінцевого результату, то ця група є переможцем. А якщо  група отримує завдання для всіх ( без конкретики), то результати залежать від свідомості школярів та їх настрою. Тому вам видніше,на яких уроках проводити групову роботу.

 Бажаю всім своїм колегам натхнення, віри в свої сили, не боятися впроваджувати в своїй роботі інноваційні технології, знаходити і відпрацьовувати свої методи розкриття навчальних матеріалів. Саме ви є кращими порадниками в своїй нелегкій, але цікавій роботі.

Автор: Гриценко Н. С.

Нові правила для перших класів

Нова українська школа (НУШ) — це назва реформи загальної середньої освіти, яку зараз реалізовує Міністерство освіти і науки спільно з сотнями вчителів і управлінців з освіти по всій Україні.

Головна ідея Нової української школи — компетентнісне навчання. Це означає, що учні не просто набуватимуть знань, а вчитимуться використовувати їх на практиці й опановуватимуть навички. Школа має сформувати ядро знань, на яке накладатимуться уміння, як користуватися цими знаннями, цінності та навички.

Робота в команді. Значну частину навчального часу в НУШ присвячено роботі в групі. Причому школярі не просто разом розв’язуватимуть, наприклад, математичні приклади, а робитимуть проекти і спільно шукатимуть рішення проблем.

Дослідження і вміння вчитися. Навчання в НУШ побудоване на дослідженнях: дитина самостійно шукатиме відповіді на запитання, осмислюватиме вивчене, а вчитель допомагатиме їй у цьому. Тому в НУШ діти часто навчатимуться граючись. Діти опановуватимуть той самий навчальний матеріал, але в інший спосіб. А вчителю не потрібно буде більшість часу розповідати щось класу, стоячи біля дошки. Через гру — тобто моделювання ситуацій із додаванням руху, гумору й творчих завдань — учні зможуть дізнатись набагато більше.

Емоційний інтелект і вміння спілкуватися. Людина з розвиненим емоційним інтелектом розуміє власні емоції, керує ними й дослухається до відчуттів інших. Навчання цьому — одне з важливих завдань нової школи. Дітям пропонуватимуть висловлювати свої почуття і думки, слухати один одного, не робити іншим людям того, що їм неприємно тощо. Цьому навчатимуть під час ранкового кола — щоденної зустрічі, коли діти обговорюватимуть свій емоційний стан, власні думки, актуальні питання класного і шкільного життя або ж просто спілкуватимуться на цікаві їм теми.

Інтегроване навчання. У реальному світі немає мононаукових процесів — кожен пов’язаний з різними науками. Аби діти розуміли взаємозв’язки й мали цілісну картинку світу, у початковій школі запропоновано інтегрувати (об’єднувати) предмети. Наприклад, рослини вивчатимуть не лише з точки зору ботаніки, а й додаватимуть до цієї теми знання з географії, екології, математики, хімії, мови й літератури.

Оцінювання в НУШ — спонукальне, а не каральне. Тобто вчитель за допомогою оцінки: фіксує, на якому рівні перебуває дитина, і показує ціль, до якої вона має прямувати. Тому в першому і другому класах не буде балів — замість них запропоноване вербальне оцінювання. Мета — оцінити поступ кожної дитини, а не її відповідність певному еталону. Кожна дитина отримуватиме винагороду за свої старання, розуміючи, що робить успіхи, а також матиме портфоліо особистих досягнень — добірку всіх поробок і творів, які вона виконувала на уроках.

Право на помилку. Помилка — це складова пізнання й дослідження. Тому в НУШ не каратимуть за помилки, а спонукатимуть дитину самостійно їх виправити. Відсутність страху помилки — запорука того, що дитина залишатиметься вмотивованою, навіть якщо їй щось не вдаватиметься.

Нове освітнє середовище. Серед обладнання класів мають бути парти-трансформери, які можна легко пересунути для роботи в групах. Крім того, буде нова навчальна техніка та розвивальні ігри. Традиційні «класні куточки» на стінах класів мають замінити, наприклад, поробки, виконані спільно з дітьми, чи матеріали, що спонукають дитину до роздумів — цікаві запитання, головоломки тощо. Разом з паперовими підручниками учні мають отримати електронні — тож не доведеться носити важкі книжки.

Вправи для уроків просто неба

Лісова педагогіка — це модно та ефективно. Навесні та на початку осені, у сонячні теплі дні навіть ті, хто не цікавляться цією методикою, раді були б провести уроки в парку, сквері чи лісі. Свіже повітря підвищує концентрацію уваги, а незвичний антураж сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

Зелені ворота

Вчитель разом із супроводжуючим за допомогою рук утворюють «лісові ворота», які відкриватимуться за правильної відповіді на запитання. Вони можуть стосуватися тієї теми або середовища, у якому відбувається прогулянка. Наприклад: «Назви трьох тварин, що мешкають на Закарпатті», «Яка гора на Закарпатті найвища?», «Як називаються природні водні середовища в нашому краї?»
Якщо лісовий гід вирішує розвинути цей захід, учасники групи утворюють пари і також вигадують питання. Група просувається ланцюжком далі через наступні окремі «ворота» після правильних відповідей. Таким чином, усі учасники зможуть утворити ворота, поставити запитання і відповісти іншим (гра трохи схожа на гру «Струмочок»). Обов’язкова умова: відстань між воротами має бути такою, щоб учасники не чули запитання і відповіді інших.

Лісові загадки

Вправа допомагає вивчити лісові рослини, які ростуть на цій території. Педагог повинен мати підготовлені заздалегідь картки з підказками: «Шукаємо рослину», відповідно до яких члени групи визначатимуть лісові рослини, знаходитимуть їх та приклеюватимуть до двосторонньої липкої стрічки. Підказки мають вказувати на морфологію рослин, вимоги до середовища проживання, а також давати цікаві факти. Зрозуміло, що для дітей бажано підготувати ці підказки у формі віршів або римованого тексту. Учасники також можуть вигадувати нові поетичні назви для рослин. Якщо прогулянка відбувається не під час цвітіння, лісовий гід готує зображення рослин на картках заздалегідь, а учасники групи поєднуватимуть підказки з картинками.
Старші учні можуть працювати з науковою літературою. Можливі варіанти гри, присвячені вивченню дерев, насіння, квітів, листків.

Караван (пересування між зупинками)

Учасники групи стають у ряд, тримають одне одного за плечі. Для кращого чуттєвого сприйняття можна окремим учасникам зав’язати очі хусточкою. Завдання полягає в тому, щоб пройти частину маршруту тихо, та запам’ятати всі звуки і запахи, які трапляються на шляху.
Додаткові запитання: Ти відчув/відчула якийсь приємний/неприємний запах під час подорожі? Ти чув/чула якийсь цікавий звук, який ніколи не чув/чула раніше?

Лісові поверхи

Вчитель представляє учасникам групи вертикальне шарування лісу, тобто розподіляє за шарами — ярусами: підземний/моховий, трав’яний, чагарниковий, деревний та рівень крони дерев. Окремі яруси група має представити положенням тіла: мох — присідання і руки на землю, трав’яні — присідання, кущові — прямі ноги, нахилитися, дерево — стояти прямо, крони — стояти з піднятими руками. Учасники групи називають у довільному порядку ярус, а інші його показують відповідним рухом. Додаткова діяльність: для старшого шкільного віку завдання можна доповнити визначенням рослин, кущів і дерев, які становлять кожен ярус. Група може повторити захід і включити до завдання різні рослини та дерева.

Клубок Екосистеми (варіант 1)

Педагог пояснює учасникам взаємозв’язок живої та неживої природи, харчові ланцюги. Усі стають у коло, кожен учасник презентує частину біотопу (дерево, струмок, повітря, тварина…) Лісовий гід дістає клубок та називає частину лісового біотопу (наприклад, «я — дерево») та взаємозалежність з іншою частиною («маю листочки»). Потім навмання кидає клубок іншому учаснику (який тепер презентує листя та має назвати наступну залежність перед тим, як кине клубок далі. Той має потрапити до кожного учасника. Утворюється певна сітка в колі, яка демонструє залежності в екосистемі. Вчитель пропонує ситуацію, коли в природі щось зникає (наприклад, дерево), і всі, хто пов’язаний з деревами, відпускають свою частинку нитки. Так учасники розуміють взаємозалежність усіх компонентів у природі.

Клубок Екосистеми (варіант 2)

Для цього варіанта не потрібні нитка чи мотузка. Учасники, оголошуючи себе частиною біотопу, «передають естафету» учаснику біля себе і беруть його за руку. Потім діти натягують коло, міцно тримаючись за руки. Коли вчитель каже, що зникає якась частина екосистеми, кілька учасників різко відпускають руки. Ті, що стояли поряд, — можуть впасти. Таким чином, діти наочно бачать взаємозалежність у природі.

Клубок Екосистеми (варіант 3)

Лісовий гід пояснює учасникам взаємозв’язок живої та неживої природи, харчові ланцюги. Усі стають у коло, кожен учасник передає клубок ниток, при цьому називає елемент живої природи. Кожен міцно тримає і натягує нитку. Утворюється павутинка, яку учні роздивляються. Діти мають дійти висновку, що в природі все взаємопов’язане. Учитель розповідає: якщо зникне хоч один елемент (опускає свою нитку), за ним зникне і інший, залежний від нього, елемент. І це призведе до екологічної катастрофи. Тож є сенс турбуватися про майбутнє природи.

Хто я

Добровольцеві з групи лісовий педагог має прикріпити ззаду на футболку зображення тварини, яка живе на цій території. Обраний доброволець має, ставлячи закриті питання, з’ясувати, яку тварину він представляє.

Хто я

Добровольцеві з групи лісовий педагог має прикріпити ззаду на футболку зображення тварини, яка живе на цій території. Обраний доброволець має, ставлячи закриті питання, з’ясувати, яку тварину він представляє.

Зворотний зв’язок та прощання

Дуже важливою частиною програми супроводу є підбиття підсумків. Лісовий гід має оцінити день з його/її точки зору і подякувати дітям за їхній активний підхід. Він/вона просить кожного з групи висловити те, що учаснику найбільше сподобалося під час прогулянки, і те, що не сподобалося, які емоції були пережиті, що запам‘яталося, що нового було отримано і т. д.. Наприкінці кожен учасник отримує невелику винагороду, яка мала б нагадувати про час, проведений на стежці.

Горобці в терні

Якщо в попередній вправі учасники називали тварин, якими вони хотіли би бути, варто цим скористатися. Лісовий гід разом з учнями виділить учасників із кращим зором, що буде необхідно для наступного заходу. Завдання учнів — знайти на виділеній частині галявини якомога більше «горобців у терні» (горобці — це дерев’яні прищіпки, розташовані на різній висоті на кущах, деревах, у траві тощо). «Горобці в терні» потрібно готувати заздалегідь.

Зустріч з деревом

Ця діяльність дозволяє дізнатися про дерева більше. Усі учасники діляться на пари. Один з пари зав’язує очі іншому та підводить його до дерева. «Сліпець» повинен ретельно вивчити дерево та якомога більше розповісти про нього своєму напарнику (інформація може буди як науковою: кора, товщина, пошкодження тощо, так і казковою). Після розповіді очі розв’язують, а той, хто слухав розповідь, має переказати її всім іншим учасникам у колі.

Знайди пару

Для цієї діяльності необхідно підготувати по парі: непрозорих ємностей (наприклад, з-під «кіндерів»), наповнених різними крупами (які виразно звучать при струшуванні), мішечків з лікарськими рослинами або прянощами, мішечків з різними предметами з лісу. Також слід взяти фрукти або овочі для куштування.

Завдання учасникам:

— індивідуально або в парах-трійках знайти пару ємностей за звуком та запахом;

— із закритими очима дістати частинку фрукта чи овочу, скуштувати та вгадати за смаком, що це;

— вгадати на дотик, що в мішечку. Усі свої відповіді учасники записують на папірцях. У кінці вчитель перевіряє, чи правильно виконано завдання.

Кажан та метелик

Лісовий гід розповідає про життя в печерах, про кажанів, їх спосіб харчування та про ехолокацію. Учасники стають у коло. Обирають двох учасників — кажанів і трьох учасників — метеликів. Кажанам зав’язують очі. Їхнє завдання — спіймати метеликів, які постійно вигукують «кажан, кажан». Діти в колі утворюють «стіну печери». Їхнє завдання: не випускати з кола ні кажанів, ні метеликів.

Джерело:

https://osvitoria.media/experience/try-uroky-prosto-neba-vid-viktoriyi-byrkovych/

Ідеї для інтегрованих уроків у початковій школі

Поєднувати теми різних навчальних предметів — цікаво і корисно. Це допомагає учням бачити зв’язок навчання із життям і застосовувати знання на практиці. Але вчителю, який завжди йшов за стандартною програмою, важко одразу «перемкнутися» на інтегровані уроки. Як обрати тему?

Ідея №1. Теми задають діти

У Новопечерській школі рідко проводять окремі інтегровані уроки. Замість цього є тематичні дні, у які поєднують усі навчальні предмети. Це допомагає розкрити тему повністю і відповісти на всі дитячі запитання.

Тема, за якою поєднуються уроки, має бути цікавою для учнів. Тому брати ідеї найкраще саме в них. У класі заводять спеціальну коробку, у яку діти можуть кидати папірці із запитаннями, на які хотіли б отримати відповідь. Вони можуть стосуватися не лише навчальних предметів, а й усього, що цікавить учнів.

Раз на тиждень вчитель разом з дітьми переглядає отримані запитання. Часто хтось з учнів може відповісти, тож школярі одразу задовольняють цікавість. Але якщо є дійсно складне та цікаве запитання, його беруть за основу тематичного дня.

Після того, як визначилися з темою, варто провести попереднє опитування. Кожен учень пише на папірці, що він знає з цієї теми та що хоче дізнатися. Це допоможе правильно підібрати інформацію та завдання.

Ідея №2. Майте напоготові ігри

Під час навчання у формі гри діти менше втомлюються і легше сприймають інформацію. Тож варто мати напоготові кілька таких веселих занять, які можна застосувати до будь-якої теми. Наприклад, учні дуже люблять гру «Каруселі». Клас об’єднаний у групи, кожна з яких виконує своє завдання. На виконання відведено 5-7 хвилин. Коли час минає, діти повинні перейти в іншу групу. Цей рух класу нагадує каруселі, тому й виникла така назва.

Інша улюблена гра — «Бінго». Її можна прив’язати до найрізноманітніших тем. Скажімо, у першому класі з її допомогою можна вивчати час. Ефективний варіант: поєднати навчання і рух.

Різноманітні рухливі ігри допомагають змінити вид діяльності. А також, коли дитина діє, підключається кінестетична пам’ять, та й зорова працює значно краще, ніж під час пасивного сприйняття матеріалу.

Ідея №3. Орієнтуйтеся на результат

Підбираючи види діяльності для тематичного дня, ставте собі два запитання. Що будуть робити діти? Чого вони навчаться?

Ми, вчителі, можемо планувати завдання, що цікаві нам. Але коли замислюємось, як їх будуть виконувати діти і чого вони навчаться в процесі роботи, починаємо реально розуміти, чи доречно включати такі форми роботи, чи варто витрачати на них час уроку.

Пам’ятаємо: кожне виконане завдання має «працювати» на загальну мету тематичного дня.

Ідея №4. Будьте практиками

Мета інтегрування — максимально поєднати навчання і життя. Діти люблять дізнаватися на уроках нові цікаві факти, що стосуються їхнього оточення, реального життя. Тому добре працює все те, що учні можуть застосувати на практиці.

Під час одного з тематичних днів у Новопечерській школі ми обговорювали питання вирубки лісів. Усі разом вийшли на шкільне подвір’я і шукали речі, виготовлені з дерева. Потім повернулися до класу і разом обговорили, чи можна економніше використовувати деревину і чи потрібно вирубувати дерева. Дітей вразив той факт, що кожного дня на планеті знищують 27 млн. дерев. Це займає територію 40 футбольних полів. Ми вийшли на наше футбольне поле, обійшли його, поміряли кроками. Тим самим підключили знання з математики. Скільки полів дерев вирубують за тиждень і за місяць? Дітям було цікаво, вони змогли побачити приклади на власні очі.

Інший варіант. У тематичний день «Рукавичка» зранку ми поставили посеред класу коробку. Діти були заінтриговані. Що в ній? Коли розпочався урок, учням дозволили зазирнути і дістати те, що лежало в коробці. Це були рукавички: боксерські, лікарські, кухарські, дитячі.

Кожен обрав собі до вподоби. Ми роздивлялися рукавички, обговорили, кому вони можуть належати і для чого їх використовують. Окремо розглянули матеріал, з якого вони виготовлені. Тема засвоюється легше, якщо те, про що говорить вчитель, можна взяти в руки і помацати.

Ідея №5. Робіть підсумок

Наприкінці кожного тематичного дня має бути фідбек. Скажімо, вправа «Квиток на вихід». Діти стають в одну чергу, і їхнім квитком на вихід на перерву є відповідь на запитання, що сьогодні було найцікавішим.

Для першого класу це відбувається у формі «дай п’ять», старші можуть писати відповіді на стікерах і кріпити на дошку. Якщо дитина не може відповісти, їй доводиться повернутися в кінець черги і подумати.

Інший варіант: розмова в колі, сидячи на килимі. Запитання можуть бути ті самі: що було новим, що сподобалося чи не сподобалося. Діти по черзі відповідають, слухають один одного, згадують, що відбувалося протягом дня, діляться емоціями.

Важливо дати учням час на осмислення того, що було. Тому ще одна хороша ідея: вранці наступного дня запитати, що вчора було незрозумілим чи складним. Тоді гарно видно, наскільки дитина «переварила» інформацію.

Також корисно, якщо учні можуть взяти щось із собою після завершення тематичного дня. Це може бути малюнок, аплікація чи інший виріб. Головне, щоб він нагадував про тему дня, і дитина могла вдома розповісти, чим займалась у школі.

4 «підказки» щодо підготовки до тематичного дня

1.     Важливо розробити для себе структуру планування. Спочатку на підготовку та обдумування йтиме багато часу. Але чітка послідовність дій допоможе готуватися швидше.

2.     Коли тема вже обрана, потрібно провести для себе мозкову атаку: що я знаю. Далі зрозуміти: що я можу розповісти дітям. Попереднє опитування дасть змогу відсіяти те, що учням вже відомо. Потрібно поставити мету інтегрованого дня і визначити, чого діти мають навчитися. Від цього можна відштовхуватись у підготовці завдань.

3.     Важливо врахувати, що завдання на рух і завдання, що потребують посидючості, краще чергувати.

4.     Не потрібно далеко відходити від навчальної програми. Теми можна пристосувати одна до одної. Наприклад, був запит від учнів на тему космосу. А за програмою з природознавства ми маємо розглядати весну. Як поєднати космос і весну? Ми почали говорити про планети, перейшли до Сонця і як Земля обертається навколо нього. Звідси з’явилися теми «пори року» і «час» — це поєднання математики і природознавства. Потім ми вийшли на вулицю і спостерігали, які зміни відбулись у живій і неживій природі. Запитань від дітей про космос було так багато, що ми розглядали цю тему протягом цілого тижня.

Які труднощі можуть виникнути?

Найбільша проблема — це час. Його завжди бракує. Коли планується тематичний день, на підготовку йде багато часу. Щоб його зекономити, потрібно обмінюватись ідеями з колегами.

Важко точно визначити, скільки часу піде в дітей на виконання конкретного завдання. У ході уроку можуть виникнути запитання або труднощі. Краще перенести те, що не встигли, на інший день. Головне, щоб кожна діяльність була завершеною.

Під час виконання групових завдань може бути шумно. Тому потрібно ще на початку навчального року встановити правила щодо рівня шуму. Також важливо враховувати темпераменти дітей під час об’єднання їх у групи.

Можуть виникнути труднощі із розумінням учнями поставленого завдання. Іноді буває, що дитина нічого не робить не через те, що не знає, а через те, що не розуміє. На етапі планування потрібно перевірити, чи формулювання завдань доступне для учнів. А на уроці попросити когось із дітей повторити почуте завдання.

Джерело: https://osvitoria.media/experience/5-idej-dlya-integrovanyh-urokiv-u-pochatkovij-shkoli/